***
Верба б’є, не я б’ю,
За тиждень – Великдень!
Уже недалечко
Червоне яєчко.
Лоза б’є, не я б’ю,
За тиждень – Великдень!
Будь здоровий, як вода,
І багатий, як земля.
***
Тоненьким прутиком
З вербовим котиком
Себе вітаємо
Легеньким дотиком…
Радісну вістку
Собі говоримо,
Що день великий
Не поза горами,
Що вже за тиждень
Буде Великдень!
***
Будь великий, як верба,
А здоровий, як вода,
А багатий, як земля!
***
Ой ти гілко, гілко вербова!
На тобі зелена обнова.
Ще холоднувато надворі,
А ти вже в святечнім уборі.
Ти вже у церковцю ходила,
Господу стежинку встелила
І до нас вернулась, свячена
Гілочко вербова, зелена.
Ти торкни Оленочку трішки,
Хай росте, як мама, заввишки
А Максимка – шпарко й багато,
Хай здоровий буде, як тато.
***
Хай торкнеться вас лоза вербова,
Сіренька гілочка пухнаста,
Щоби ви були завжди здорові,
Та раділи,скоро свята Пасха!
***
Чудодійні властивості верби:
1. Вербою б’ють, щоб здорові, веселі та багаті були; дітей, щоб сильні були, добре росли та сприйняли життєву силу весни;
2. Вербу кладуть після свячення за образи, щоб охороняла хату від лихих сил;
3.
Вербу садять на городі, коли принесуть з церкви на щастя молоді: коли
верба прийметься — дівчина вийде заміж, а хлопець одружиться і будуть
здорові;
4. Вербою на Юра
виганяють худобу в поле, вперше на пасовисько, злегка торкаючись нею
худоби, щоб здорова була, плідна, щоб у тілі була;
5. Вербою в давнину відводили грозові тучі — кивали свяченою вербою в бік хмар і відводили громи та град;
6. Вербу кидали в пожежу, чим зменшували, за їх віруванням, велику руїнницьку силу вогню;
7.
Вербові котики, свячені, кидали в кашу, їли ту кашу в повній вірі, що
через ті котики-базьки передасться людям сила весняної енергії на цілий
рік;
8. З освяченою вербою, після
повернення з церкви, обходили господарі бджільники, щоб бджоли роїлись;
обходили обори та стайні й кошари, щоб худібка була здорова, плідна, щоб
корови давали багато молока;
9. Ковтали котики ще по дорозі з церкви, щоб не було лихоманки, щоб горло не боліло;
10. Обсаджували криниці вербами, щоб забезпечити воду від лихих сил, щоб вода була „пригожа та здорова”;
11. Обсаджували копанки-калабані, в яких прали своє шмаття-білизну, щоб уберегтися від хвороб, щоб вода очищалася;
12. Сухою торішньою свяченою вербою розпалювали піч під великодні паски;
13. У багатьох місцевостях клали покійникові в домовину кусник свяченої верби;
14.
У Лятичівському повіті, коли господар виїжджав у поле сіяти — брав 2-3
котики-базьки й запорпував серед ниви під час посіву, щоб скоро хліб
проростав.
15. Свячену вербу клали в домовину бабі-повитусі, щоб мала чим відганяти потерчат.
