| Vova | Дата: Вівторок, 27.12.2011, 06:41 | Сообщение # 11 |
 Генерал-полковник
Группа: Адміністратор
Сообщений: 308
Статус: Offline
| МЗС Франції розкритикувало рішення суду України про відхилення апеляції у справі Тимошенко
Влада Франції розкритикувала рішення Апеляційного суду Києва залишити в силі вирок у справі екс-прем'єра України Юлії Тимошенко, заявив у понеділок представник французького МЗС Бернар Валеро.
"Ми шкодуємо про рішення відхилити апеляцію колишнього прем'єр-міністра Юлії Тимошенко", - заявив Б.Валеро.
За його словами, процедура розгляду апеляції відбувалася у поспіху.
"Процедура розгляду апеляції, як і процес у першій інстанції, відбувалася в поспіху і без дотримання елементарних прав на захист", - додав представник міністерства.
Б.Валеро наголосив, що справа Ю.Тимошенко, як і інші судові процеси, стосовно представників української опозиції викликають "надзвичайне занепокоєння".
"Ми закликаємо Україну негайно вжити необхідних заходів, щоб забезпечити відповідність нормам громадянського суспільства, і покласти край судовим процесам, далеким від європейських норм", - додав він.
Минулого тижня Апеляційний суд Києва залишив у силі вирок Печерського районного суду, згідно з яким Ю.Тимошенко засуджено до семи років позбавлення волі за перевищення повноважень під час підписання газових контрактів із Росією у 2009 році. Крім того, Ю.Тимошенко заборонили протягом трьох років обіймати посади на держслужбі. Суд також задовольнив позов НАК "Нафтогаз України" до Ю.Тимошенко, згідно з яким вона має відшкодувати збиток компанії в сумі понад 1,5 млрд грн.джерело
Сообщение отредактировал Vova - Вівторок, 27.12.2011, 06:42 |
| |
| |
| yony | Дата: П`ятниця, 10.08.2012, 07:27 | Сообщение # 13 |
 admin
Группа: Адміністратор
Сообщений: 456
Статус: Offline
| Як боролися з українською мовою. Хроніка заборон за 400 років.
1622 — наказ царя Михайла з подання Московського патріарха Філарета спалити в державі всі примірники надрукованого в Україні "Учительного Євангелія" К. Ставровецького.
1696 — ухвала польського сейму про запровадження польської мови в судах і установах Правобережної України.
1690 — засудження й анафема Собору РПЦ на "кіевскія новыя книги" П. Могили, К. Ставровецького, С. Полоцького, Л. Барановича, А. Радзивиловського та інших.
1720 — указ Петра І про заборону книгодрукування українською мовою і вилучення українських текстів з церковних книг.
1729 — наказ Петра ІІ переписати з української мови на російську всі державні постанови і розпорядження.
1763 — указ Катерини II про заборону викладати українською мовою в Києво-Могилянській академії.
1769 — заборона Синоду РПЦ друкувати та використовувати український буквар.
1775 — зруйнування Запорізької Січі та закриття українських шкіл при полкових козацьких канцеляріях.
1789 — розпорядження Едукаційної комісії польського сейму про закриття всіх українських шкіл.
1817 — запровадження польської мови в усіх народних школах Західної України.
1832 — реорганізація освіти на Правобережній Україні на загальноімперських засадах із переведенням на російську мову навчання.
1847 — розгром Кирило-Мефодієвського товариства й посилення жорстокого переслідування української мови та культури, заборона найкращих творів Шевченка, Куліша, Костомарова та інших.
1859 — міністерством віросповідань та наук Австро-Угорщини в Східній Галичині та Буковині здійснено спробу замінити українську кириличну азбуку латинською.
1862 — закриття безоплатних недільних українських шкіл для дорослих в підросійській Україні.
1863 — Валуєвський циркуляр про заборону давати цензурний дозвіл на друкування україномовної духовної і популярної освітньої літератури: "жодної окремої малоросійської мови не було і бути не може".
1864 — прийняття Статуту про початкову школу, за яким навчання має проводитись лише російською мовою.
1869 — запровадження польської мови в якості офіційної мови освіти й адміністрації Східної Галичини.
1870 — роз'яснення міністра освіти Росії Д.Толстого про те, що "кінцевою метою освіти всіх інородців незаперечно повинно бути обрусіння".
1876 — Емський указ Олександра про заборону друкування та ввозу з-за кордону будь-якої україномовної літератури, а також про заборону українських сценічних вистав і друкування українських текстів під нотами, тобто народних пісень.
1881 — заборона викладання у народних школах та виголошення церковних проповідей українською мовою.
1884 — заборона Олександром IIІ українських театральних вистав у всіх малоросійських губерніях.
1888 — указ Олександра IIІ про заборону вживання української мови в офіційних установах і хрещення українськими іменами.
1892 — заборона перекладати книжки з російської мови на українську.
1895 — заборона Головного управління в справах друку видавати українські книжки для дітей.
1911 — постанова VII-го дворянського з'їзду в Москві про виключно російськомовну освіту й неприпустимість вживання інших мов у школах Росії.
1914 — заборона відзначати 100-літній ювілей Тараса Шевченка; указ Миколи ІІ про скасування української преси.
1914, 1916 — кампанії русифікації на Західній Україні; заборона українського слова, освіти, церкви.
1922 — проголошення частиною керівництва ЦК РКП(б) і ЦК КП(б)У "теорії" боротьби в Україні двох культур — міської (російської) та селянської (української), в якій перемогти повинна перша.
1924 — закон Польської республіки про обмеження вживання української мови в адміністративних органах, суді, освіті на підвладних полякам українських землях.
1924 — закон Румунського королівства про зобов'язання всіх "румун", котрі "загубили матірну мову", давати освіту дітям лише в румунських школах.
1925 — остаточне закриття українського "таємного" університету у Львові
1926 — лист Сталіна "Тов. Кагановичу та іншим членам ПБ ЦК КП(б)У" з санкцією на боротьбу проти "національного ухилу", початок переслідування діячів "українізації".
1933 — телеграма Сталіна про припинення "українізації".
1933 — скасування в Румунії міністерського розпорядження від 31 грудня 1929 p., котрим дозволялися кілька годин української мови на тиждень у школах з більшістю учнів-українців.
1934 — спеціальне розпорядження міністерства виховання Румунії про звільнення з роботи "за вороже ставлення до держави і румунського народу" всіх українських вчителів, які вимагали повернення до школи української мови.
1938 — постанова РНК СРСР і ЦК ВКП(б) "Про обов'язкове вивчення російської мови в школах національних республік і областей", відповідна постанова РНК УРСР і ЦК КП(б)У.
1947 — операція "Вісла"; розселення частини українців з етнічних українських земель "урозсип" між поляками у Західній Польщі для прискорення їхньої полонізації.
1958 — закріплення у ст. 20 Основ Законодавства СРСР і союзних республік про народну освіту положення про вільний вибір мови навчання; вивчення усіх мов, крім російської, за бажанням батьків учнів.
1960-1980 — масове закриття українських шкіл у Польщі та Румунії.
1970 — наказ про захист дисертацій тільки російською мовою.
1972 — заборона партійними органами відзначати ювілей музею І.Котляревського в Полтаві.
1973 — заборона відзначати ювілей твору І. Котляревського "Енеїда".
1974 — постанова ЦК КПРС "Про підготовку до 50-річчя створення Союзу Радянських Соціалістичних Республік", де вперше проголошується створення "нової історичної спільноти — радянського народу", офіційний курс на денаціоналізацію.
1978 — постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР "Про заходи щодо подальшого вдосконалення вивчення і викладення російської мови в союзних республіках" ("Брежнєвський циркуляр").
1983 — постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР "Про додаткові заходи з поліпшення вивчення російської мови в загальноосвітніх школах та інших навчальних закладах союзних республік" ("Андроповський указ").
1984 — постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР "Про дальше вдосконалення загальної середньої освіти молоді і поліпшення умов роботи загальноосвітньої школи".
1984 — початок в УРСР виплат підвищеної на 15% зарплатні вчителям російської мови порівняно з вчителями мови української.
1984 — наказ Міністерства культури СРСР про переведення діловодства в усіх музеях Радянського Союзу на російську мову.
1989 — постанова ЦК КПРС про "законодавче закріплення російської мови як загальнодержавної".
1990 — прийняття Верховною Радою СРСР Закону про мови народів СРСР, де російській мові надавався статус офіційної.
2012 - прийняття Верховною Радою України проекту Закону "Про основи державної мовної політики", який загрожує значним звуженням сфери використання української мови у ключових сферах життя в більшості регіонів України.
Джерело
|
| |
| |
| yony | Дата: П`ятниця, 10.08.2012, 07:31 | Сообщение # 14 |
|
admin
Группа: Адміністратор
Сообщений: 456
Статус: Offline
| Опозиція пообіцяла скасувати мовний закон....
Об’єднана опозиція «Батьківщина» заявляє, що нова демократична більшість у парламенті скасує антиукраїнський Закон «Про засади державної мовної політики», підписаний сьогодні Президентом Віктором Януковичем.
Батьківщина каже, що підписання закону - злочин..
Як ідеться у заяві, переданій агентству УНІАН прес-службою партії «Батьківщина», «грубі порушення Конституції та Регламенту Верховної Ради на всіх стадіях псевдорозгляду цього проекту не залишають сумніву в його юридичній нікчемності. Цей так званий закон не може набути чинності, тому що насправді його не ухвалювали ні в першому, ні в другому читаннях. Його не мали права скріплювати підписами ні Литвин, ні Янукович. Так, Литвин публічно визнав, що не мав права підписувати цей акт. Але для нього важливішим виявилося перебування у новому парламенті, ніж доля державної мови. Віктор Янукович зобов’язаний був як глава держави заветувати згаданий закон та повернути його в парламент без підпису. Але для Януковича важливіше утримати падаючий рейтинг Партії регіонів, ніж національна єдність і державна мова. Він пішов на черговий злочин і підписав цей так званий закон, породжений тотальним беззаконням та нехтуванням Конституцією».
«Підписання закону «Про засади мовної політики» - це ще один злочин, за який Янукович заслуговує на імпічмент», наголосили в Об’єднаній опозиції і нагадали, що в Україні діє 10-а стаття Конституції, яка визначає українську мову як єдину державну.
«Нова демократична більшість скасує цей закон та інші антидержавні закони і притягне Януковича та Литвина до відповідальності за наругу над Конституцією і державною мовою», - йдеться у заяві.
Джерело
|
| |
| |
| yony | Дата: П`ятниця, 10.08.2012, 07:44 | Сообщение # 15 |
|
admin
Группа: Адміністратор
Сообщений: 456
Статус: Offline
| Білінгвізм уві сні і на яву....
Багатоактова комедія у виконанні В.Литвина підійшла до завершення, він таки підписав мовний закон. Правий був С.Лещенко передбачаючи такий розвиток подій у статті «Обмінний курс Володимира Литвина: російська мова - за 95 мільйонів?»читати
[img]http://img.pravda.com.ua/images/doc/c/0/c0b525d-tablo-golosuvannia.jpghttp://[/img]
Спочатку В.Литвин, аж «захворів», так йому стало шкода української мови. Литвин навіть «на пару днів викреслив» з свого життя А.Мартинюка, який за його словами, здав його повністю. Фракція Народної партії тоді проявила «принципову позицію», і всупереч своєму лідеру, в повному складі проголосувала «ЗА» читати
Потім Литвин на деякий час «сховався від допитливих» і тяжко думав як йому самому стати депутатом і колег по Народній партії прилаштувати… А у пресі всіх переконували, що В.Литвин – герой, бо він «зайняв принципову позицію». «Я не підпишу закон за жодних обставин», - повсюдно цитували В.Литвина. читати
І ось новина, - В.Литвин стосовно мовного закону зробив діаметрально протилежну заяву, він «відкликав свою непримиренну принципову позицію». В.Литвин підпише мовний закончитатиЛитвин не проти того, щоб його однопартіці балотувалися за списками Партії регіонів читати
Отож повернемося до мовного питання. Який білінгвізм є у світі? Який білінгвізм ми маємо? Який білінгвізм хоче запровадити партія Регіонів законопроектом Колєснічєнка-Ківалова?
Білінгвізм, від латинського слова bilingua, трактується як здатність до оперування кількома мовами, а білінгв — це людина, яка вільно володіє як мінімум двома мовами. Виділяють дві форми загальнонаціонального білінгвізму:
1. Мовні групи взаємно одна одну виключають.
Це модель федеративних країн. Конфедерації та федерації не мають своїх національних мов. При даному білінгвізмі мови можуть співіснувати одна з одною у роботі центральних органів влади федеративної держави. При цьому є чіткий поділ територій, де офіційно вживається одна з мов, але не вживається інша, - «територія одномовності».
Бельгія – три офіційні мови, - Фландрія (фламандська), Валлонія (французька), столиця Брюссель (фламандська і французька). І ще на території Фландрії у провінції Льєж є німецькомовна громада і її межах використовується німецька. Фламандців налічується 59%, валлонів 40%, німецькомовних 1%. Переїжджаючи з Валлонії у Фландрію ми ніби попадаємо в іншу державу.
Канада – дві офіційні мови, - провінція Квебек (французька мова), провінція Нью-Брансуїк (англійська і французька), решта провінцій (англійська). Французька є рідною мовою приблизно для 21% населення Канади. Лише 17% канадцiв володiють водночас англiйською i французькою, і більшість з них живе у Квебеку.
Швейцарія - чотири державні, але три офіційні мови. Всього у країні є 26 кантонів. З них 19 - німецькомовні, 6 - франкомовні, 1 - італомовний. Ретороманці, з своєю романською мовою, не мають власного кантону і живуть в основному у високогірних районах німецькомовного Граубюндена. У підсумку 64% населення вважають своєю рідною мовою німецьку, 19% - французьку, 8% - італійську і 1% - романшську. Остання є офіційною тільки для спілкування з носіями романшської мови у одному кантоні.
Люксембург – крихітна країна між Німеччиною, Францією і Бельгією. Державна мова летценбурш (діалект німецької), офіційні французька і німецька мова.
Слід зазначити, що у згаданих країнах офіційна багатомовність є вимушеною, вона створює їм серйозні політичні та інші проблеми.
2. Мовні групи в тій чи іншій мірі одна одну покривають. Дві мови вживаються, здебільшого на певних територіях і переважно тубільним населенням. На усій території, у всіх сферах суспільного життя, вживається іноземна мова, мова колишніх колонізаторів. (Постколоніальні країни Африки, Азії, Латинської Америки).
Це модель постколоніальних країн. Одним з наслідків колоніалізму є поширення своєрідного загальнонаціонального білінгвізму, при якому однією з мов мовної пари є мова колишньої метрополії - англійська, іспанська, російська, португальська, французька і т.д. Де-юре, офіційні мови дві, - місцева та іноземна.
При цьому можуть складатися різні мовні ситуації. А) Незважаючи на офіційний статус двох або більше мов, іноземна мова вживається в якості єдиної офіційної мови, місцеве населення користується своєю національною мовою в побуті; Б) У країні поліетнічний склад населення, багато мов, треба вибрати нейтральну мову; В) Місцева мова через свій слабкий розвиток не здатна обслуговувати всі державні функції; Г) Місцеве населення настільки денаціоналізоване, що навіть у побуті місцевою мовою користується лише незначна частина тубільців.
Колоніальна модель діє обмежений час, залежить від національного складу населення, мовної ситуації і т.д. і переважно триває до повної перемоги мови колонізаторів.
Фінляндія, постколоніальна модель. Перемагає мова корінного населення. Дві офіційні мови фінська і шведська. Протягом шести століть Суомі (шведською Фінлянд) була колонією Швеції. 1809 року вона відходить від Швеції до Росії, у 1917 році проголошує свою незалежність. Політична та економічна залежність від Швеції привела до панування шведської мови, яку більшість фінів вважають нав'язаною. Одним словом раніше шведи займали всі ключові посади в органах управління, контролювали економіку і фінанси. Фіни були мешканцями сіл, а шведи міст. Столиці Або (Турку) і Гельсінґфорс (Гельсінкі) говорили по-шведськи… Фіни просто були змушені вчити шведську щоб спілкуватися зі своїми співгромадянами шведами, тодішньою «елітою фінської політичної нації», а ті були одномовні. Шведська і фінська мови належать до різних мовних сімей і дуже сильно відрізняються.
Нині у всіх школах країни шведська мова, викладається три роки, з 7 по 9 клас. Але тепер шведська мова у Фінляндії здає позиції. Чому? Більшість фінських шведів двомовні, і говорять на шведській і фінській мовах. І якщо на 1920-ті роки ХХ століття в країні було більш як 10% шведів і майже 18–20% шведськомовних (за рахунок фінів), то нині їхня мовна спільнота становить лише 5,4%, а фіни і відповідно фіномовні становлять 93% населення.
Ірландія, постколоніальна модель. Перемагає мова колишніх колонізаторів. Дві офіційні мови ірландська і англійська. Éiрe (англійською Айреланд) була колонією Англії протягом восьми століть. Хоча ця країна і виборола незалежність від Британської імперії ще 1921 року, у мовному питанні вона так і залишилася колонією. Попри те, що етнічні ірландці складають нині 87% населення країни, попри зусилля ентузіастів і навіть державний статус ірландської мови, витіснення її англійською зупинити не вдалося. Англійська і ірландська мови належать до різних мовних груп однієї мовної сім’ї і сильно відрізняються.
В історії Ірландії були закони, прийняті англійцями проти ірландців і ірландської мови, і Великий Голод (1845-49 рр.), що призвів до смерті 1 млн. і еміграції 1,5 млн. осіб (Загалом кількість населення тоді зменшилася на 30%). Шкіл з ірландською мовою викладання не стало, ірландська залишалася рідною мовою для здеморалізованих селян, та й ті були налаштовані на еміграцію…
У 1921 році ірландці добилися незалежності від Британії, офіційними мовами оголосили англійську і ірландську. Але при допомозі «англомовного населення» націонал-патріоти пересварилися між собою, почали не відроджувати ірландську мову, а опікуватися «комфортом англомовних». Англомовній бізнес-еліті, чиновникам різного масштабу (багато з цих людей не пов’язували своє майбутнє з Ірландією і ця мова їм була ні до чого), що лишилися на посадах після виходу Ірландії з Британської Співдружності у 1949 році, вдалося застопорити впровадження ірландської мови. Вже пройшло 80 років з моменту отримання незалежності, а ситуація з ірландською мовою жалюгідна. Нині з 4 млн. населення країни, тільки близько 400 тис. вільно володіє ірландською, а 60-70 тис. користується нею щоденно. Недолуга державна мовна політика зазнала фіаско. Вона базувалася на помилковому твердженні, що єдиною причиною того, що ірландською мовою більшість населення не користується є незнання мови, і що якщо ірландську оголосять державною і вивчатимуть у школах, то через одне-два покоління ірландців, відродження рідної мови станеться майже автоматично. Політики і нині закликають людей вивчати рідну мову, розмовляти ірландською зі своїми дітьми і відроджувати свою давню культуру. Та самі вони в своїй більшості цього не дотримуються, у них інша мова – англійська – наймогутніша та функціонально найуживаніша мова в світі.
Білінгвізм в СРСР, у Російській Федерації, Білорусі, Криму, Донбасі. Для радянського етногенезу, (створення радянського народу), який будувався на основі російської мови і культури, був характерний особливий білінгвізм. Це швидше була диглосія - одночасне існування у суспільстві на різних територіях двох мов застосовуваних у різних функціональних сферах, - мови панівної і мови пригнобленої, мови «передового» міста і «забитого» села. І то чим ближчою до російської була мова, чим більш «братній» народ, тим його мову більше забороняли і принижували. Росіяни, де б вони не знаходилися були одномовними, володіли тільки російською мовою, а більшість неросійських народів, володіло двома, - рідною та російською. Причому представники неросійських народів, що проживали в міській місцевості володіли тільки російською або російською і трохи своєю рідною, а в сільській місцевості навпаки, своєю і трохи російською. У всіх ситуаціях російська мова витісняла мови корінних народів, починала домінувати, поступово стаючи єдиною і рідною мовою для представників неросійських етносів. На сьогодні, після розвалу Радянського Союзу, дана ситуація зберігається не тільки в суб'єктах Російської Федераціі, але і в деяких країнах СНД (Білорусь, Україна, Казахстан, Киргизстан).
У Білорусі абсолютна більшість населення 83,7% становлять етнічні білоруси, проте тільки 60% з них назвали білоруську мову рідною. Більше 70% етнічних білорусів не тільки в суспільному житті, але й на побутовому рівні використовує тільки російську мову. Йде інтенсивний процес руйнування білоруської мови з середини. Незабаром навіть ті, хто вперто зберігає вірніть білоруській мові, будуть володіти не нею, а змішанням білоруської та російської мов під назвою «трясянка». Мовна ситуація в Білорусі та державна мовна політика прямо і побічно сприяють подальшому витісненню з вжитку і звуження сфери застосування білоруської мови, і повної заміни її російською.
У Криму етнічні росіяни - більшість (58,3%) населення. Згідно п.2 ст.10 Конституції Криму російська мова вживається в Криму тому, що це «мова більшості». Меншість повинна пристосовуватися під більшість… Тому фактично на півострові функціонує лише російська. Але якийсь дивний, цей «принцип домінування більшості», діє він якось вибірково, і тільки на користь російськомовних. Бо, за законом Колєснічєнка–Ківалова, у інших областях України російська мова буде вживатися з діаметрально протилежних мотивів, як мова 10% російськомовної меншості. Більшість буде пристосовуватися під меншість. http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/350-14
У Донецькій і Луганській областях відповідно етнічні українці складають – 56,9% і - 58,0% від усього населення. Логічно, що тут мала б переважати українська мова, бо українці становлять більшість, причому приблизно таку ж як етнічні росіяни в Криму. Гадаю мало кому відомо, що на півночі цих областей компактно розташовуються райони в яких етнічні українці становлять абсолютну більшість, а саме в Луганській області в Новопсковському, Марківському, Білокуранському, Сватовському, Біловідському, Старобільському, Кременецькому районах українці становлять більше 80% відсотків. У Донецькій області більше 80% населення етнічні українці становлять в Олександрівському, Красноармійському, Словянському, Добропільському, Краснолиманському районах. Якщо б процеси у мовно-культурній сфері відбувалися природно, то ці райони мали б бути оазисами українського життя у цьому, як було зазначено, в цілому російськомовному регіоні. У цих районах мали б функціонувати україномовні школи, видаватися україномовні газети, звучати україномовне радіо, українською мали б писатися цінники на товари в магазинах та вулична реклама і т.д. Але чому цього всього немає? Чому ці райони в абсолютній більшості населені етнічними українцями стали російськомовними, чому не чути їх україномовний голос? – Україномовні люди там є, але вони «в підпіллі», вони немовби опинилися і живуть за кордоном, вони пристосовуються до тих умов, які десятками років створює влада.
Реальне життя нам демонструє зовсім іншу картину, - українська в цих областях майже не вживається. Україномовні кажуть: «Так, нас багато, але «нас нібито немає», немає умов для навчання і роботи україномовної людини, немає україномовного середовища, ми вимушені пристосовуватися під російськомовних…»
Отож, тепер вам не важко зрозуміти який білінгвізм в Україні ми маємо і до якої мовної моделі нас штовхають Колєснічєнко з Ківаловим.
Стефанко С.Л.
депутат Івано-Франківської міської ради,
ВО «Свобода»
Джерело
|
| |
| |
| Vova | Дата: П`ятниця, 02.11.2012, 12:24 | Сообщение # 19 |
|
Генерал-полковник
Группа: Адміністратор
Сообщений: 308
Статус: Offline
| ЦВК опрацювала 99,63% протоколів. Кількість місць у новому парламенті
Станом на 07.55 опрацьовано 99,63% протоколів дільничних виборчих комісій з підрахунку голосів на виборах народних депутатів, що відбулись 28 жовтня, у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі.
Таким чином, представництво у новому парламенті:
Партія регіонів - 186 (п:72, м:114) - 41.33%
Батьківщина - 104 (п:62, м:42) - 23.11%
Самовисування - 44 (п:0, м:44) - 9.78%
УДАР - 40 (п:34, м:6) - 8.89%
Свобода - 37 (п:25, м:12) - 8.22%
КПУ - 32 (п:32, м:0) - 7.11%
Єдиний центр - 3 (п:0, м:3) - 0.67%
Народна партія - 2 (п:0, м:2) - 0.44%
Партія Олега Ляшка - 1 (п:0, м:1) - 0.22%
Союз - 1 (п:0, м:1) - 0.22%
Джерело
|
| |
| |
| yony | Дата: Субота, 02.03.2013, 20:32 | Сообщение # 20 |
|
admin
Группа: Адміністратор
Сообщений: 456
Статус: Offline
| Визначено переможців народної премії "Телезірка 2013"
Вчора в Національній опері України відбулась церемонія вручення щорічної премії "Телезірка", лауреатів якої визначають виключно телеглядачі.
Цьогоріч під час глядацького голосування телепроекти й телеперсони, які претендували на премію, були представлені в 10 номінаціях.
Варто зазначити, що цьогорічний список номінацій зазнав змін: серіали були представлені відразу в двох категоріях - "Улюблений серіал. Новинки" та "Улюблений серіал. Нові сезони", а шоу - в трьох: "Улюблене талант-шоу", "Улюблене реаліті-шоу" та "Улюблене ігрове/розважальне шоу".
За словами оркомітету премії, найбільший інтерес у телеглядачів викликали номінації "Улюблений актор", "Улюблена актриса" та "Улюблений серіал. Нові сезони" - саме вони зібрали найбільшу кількість глядацьких голосів.
Переможці цьогорічної премії "Телезірка":
"Улюблена актриса": Крістіна Асмус ("Інтерни", "1+1," Україна ");
"Улюблений актор": Іван Охлобистін ("Інтерни", "1+1", "Україна");
"Улюблений серіал. Новинки": "Кухня" (Новий канал);
"Улюблений серіал. Нові сезони" "Інтерни" ("Україна");
"Улюблений ведучий розважальних програм": Володимир Зеленський ("Червоне або чорне", "Вечірній квартал", "Інтер", "1+1");
"Улюблена ведуча розважальних програм": Оксана Марченко ("Х-фактор-3", СТБ);
"Улюблена ведуча новин": Тетяна Висоцька ("Вікна-Новини", пост-шоу "Зважені та щасливі-2", СТБ);
"Улюблене талант-шоу": "Х-фактор 3" (СТБ);
"Улюблене реаліті-шоу": "Зваженi та щасливі" (СТБ);
""Улюблене ігрове/розважальне шоу": "Вечірній квартал" ("Інтер", "1+1").
У цьому році урочиста церемонія вручення премії "Телезірка" відбулась вже вдев'яте. Ведучими події стали Олексій Суханов та Ольга Фреймут.
|
| |
| |
